Юлія Кувшинова видала свою книгу і вже встигла її подарувати друзям на СТБ

Зважені та щасливі 6

Учасниця
проектів «Україна має талант» та «Зважені та щасливі» Юлія
Кувшинова видала свою першу книгу під назвою «Не хочу бути товстою!
7 кроків до тіла, якого ви гідні». Спеціально для сайту СТБ дівчина розповіла про написання і створення свого дітища.
А також поділилася планами про ще одну книгу.

Юліє, розкажіть, будь ласка, що наштовхнуло вас на написання книги?

Наштовхнуло моє пережите. Я багато чого в своєму житті пройшла, в тому числі і бажане схуднення, і тепер я вирішила про це розповісти. Цю книгу я почала писати, коли вибула з шоу «Зважені та щасливі». У процесі подальшого схуднення мені хотілося з кимось поділитися своїми думками. Так як у мене не було подруги, яка мене б підтримувала, то мені захотілося, щоб я сама стала такою подругою для когось. У
цій книзі дуже багато порад, а кожна глава має свій щоденничок, куди
можна записувати якісь свої враження, досягнення, спостереження або
емоції.
Як ніби кожна жінка зможе проживати кожен день разом зі мною. Також у книзі можна прочитати поради професійного косметолога, секрети макіяжу, рецепти страв та багато іншого цікавого.

Яким тиражем вийшла книга? І коли вона з’явиться у продажу?

Тираж дев’ять тисяч примірників. Вже книгу можна купити в Москві. А на книжкових полицях України вона з’явитися з дня на день.

Хто вам допомагав у створенні цієї книги ?

Допомагав мій друг Сергій Колосов. Він підказував мені, як правильно і грамотно викласти деякі моменти. Але він не письменник, він просто мій друг.

На яку категорію читачів розрахована книга?

Це жінки, до яких я постійно в книзі звертаюся. Вік тут не має значення. Книга
адресована всім, хто зіткнувся з проблемою зайвої ваги, а також тим,
хто, можливо, трохи не впевнений в собі і хоче змінити своє життя на
краще.

Навіть я сама, коли мені буває сумно, відкриваю цю книгу і перечитую деякі глави. Наприклад, одна з моїх улюблених цитат Герцена, яку я використала в книзі:
«Нічого не робиться саме собою, без зусиль і волі, без жертв і праці.
Воля людська, воля однієї твердої людини – страшно велика».

Ця фраза стимулює і нагадує мені, що треба йти вперед, рухатися далі назустріч чомусь кращому. І впадати в депресію, картати себе за щось не потрібно. Можна, звичайно, поплакати в подушку, але потім все одно кидати це і йти далі.

1238353_655330064498844_957496500_n.jpg

А хто став вашим першим читачем?

Коли
все ще перебувало на стадії розробки, і була написана лише перша глава, то цей початковий варіант мені дуже хотілося комусь показати, щоб
побачити реакцію.
У мене є подруга Олена Камаєва, яка теж пройшла схожий шлях і теж дуже схудла. Хоч і кажуть, що незакінчену роботу не можна показувати, але їй єдиній я показала.

Комусь встигли вже подарувати свою книгу?

Насправді, я вже багатьом подарувала. Днями заходила на телеканал СТБ, де презентувала книгу Олексію Гладушевському. Також хочу Ігорю Кондратюку та Оксані Марченко подарувати по примірнику.

Чи плануєте в майбутньому ще одну книгу опублікувати?

Так, я вже думала про це. Дуже хочу написати ще одну книгу. Навіть назва для неї зараз крутиться в голові – «Повір у себе». Вона буде більш психологічною, в якій я буду розповідати, як подолати труднощі і як відпустити минуле. Я от розлучилася з чоловіком, з яким прожила 10 років. Я його любила, цінувала, а він зрадив мені. І коли таке трапляється в житті, то не всі можуть з цим впоратися. Я поділюся своїм досвідом, як відпустити таку ситуацію. Як вийти з проблеми так, щоб нікому не нашкодити і собі в тому числі.

Я знаю, що моя підтримка для деяких жінок дуже важлива. Мені нещодавно жінка написала лист про те, що в її житті теж трапилася неприємна історія з розлученням. Ця
жінка настільки перенервувала через свого чоловіка, який пішов від неї, що у неї
відмовили ноги, і вона потрапила до реабілітаційного центру.
Лежачи в лікарні, вона почула мою пісню «Преодоление», вслухалася в неї і… почала потихеньку з паличкою ходити. Вона такі теплі слова подяки мені написала, що я навіть не можу передати. Я навіть зберегла цю переписку.

Юлія Жовнір