PCEtLVN0aWNreSBMZWZ0LS0+DQoNCjxzdHlsZSA+DQouZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzQgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7IHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyBsZWZ0OjA7IH0NCkBtZWRpYShtaW4td2lkdGg6IDEzNDBweCkgeyAuZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzQgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7ICBwb3NpdGlvbjpmaXhlZDsgbGVmdDowO319DQpAbWVkaWEobWluLXdpZHRoOiAxNTAwcHgpIHsgLmV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV80IHsgd2lkdGg6IDI0MHB4OyBoZWlnaHQ6IDYwMHB4OyAgcG9zaXRpb246Zml4ZWQ7IGxlZnQ6MDt9fQ0KQG1lZGlhKG1pbi13aWR0aDogMTYyMHB4KSB7IC5leGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfNCB7IHdpZHRoOiAzMDBweDsgaGVpZ2h0OiA2MDBweDsgIHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyBsZWZ0OjA7fX0NCjwvc3R5bGU+DQoNCjxzY3JpcHQgYXN5bmMgc3JjPSIvL3BhZ2VhZDIuZ29vZ2xlc3luZGljYXRpb24uY29tL3BhZ2VhZC9qcy9hZHNieWdvb2dsZS5qcyI+PC9zY3JpcHQ+DQo8IS0tIGV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV8zIC0tPg0KDQo8aW5zIGNsYXNzPSJhZHNieWdvb2dsZSBleGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfNCINCiAgICAgc3R5bGU9ImRpc3BsYXk6aW5saW5lLWJsb2NrIg0KICAgICBkYXRhLWFkLWNsaWVudD0iY2EtcHViLTIwNzA4OTAyNTYzMzc3NjUiDQogICAgIGRhdGEtYWQtc2xvdD0iMzkxODM2OTIwMyI+PC9pbnM+DQo8c2NyaXB0Pg0KKGFkc2J5Z29vZ2xlID0gd2luZG93LmFkc2J5Z29vZ2xlfHwgW10pLnB1c2goe30pOw0KPC9zY3JpcHQ+PCEtLVN0aWNreSBSaWdodC0tPg0KDQoNCjxzdHlsZSA+DQouZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7IHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyByaWdodDowOyB9DQpAbWVkaWEobWluLXdpZHRoOiAxMzQwcHgpIHsgLmV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV8yIHsgd2lkdGg6IDE2MHB4OyBoZWlnaHQ6IDYwMHB4OyAgcG9zaXRpb246Zml4ZWQ7IHJpZ2h0OjA7fX0NCkBtZWRpYShtaW4td2lkdGg6IDE1MDBweCkgeyAuZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgeyB3aWR0aDogMjQwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7ICBwb3NpdGlvbjpmaXhlZDsgcmlnaHQ6MDt9fQ0KQG1lZGlhKG1pbi13aWR0aDogMTYyMHB4KSB7IC5leGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfMiB7IHdpZHRoOiAzMDBweDsgaGVpZ2h0OiA2MDBweDsgIHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyByaWdodDowO319DQo8L3N0eWxlPg0KPHNjcmlwdCBhc3luYyBzcmM9Ii8vcGFnZWFkMi5nb29nbGVzeW5kaWNhdGlvbi5jb20vcGFnZWFkL2pzL2Fkc2J5Z29vZ2xlLmpzIj48L3NjcmlwdD4NCjwhLS0gZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgLS0+DQo8aW5zIGNsYXNzPSJhZHNieWdvb2dsZSBleGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfMiINCiAgICAgc3R5bGU9ImRpc3BsYXk6aW5saW5lLWJsb2NrIg0KICAgICBkYXRhLWFkLWNsaWVudD0iY2EtcHViLTIwNzA4OTAyNTYzMzc3NjUiDQogICAgIGRhdGEtYWQtc2xvdD0iMzM0MDc0OTY4MyI+PC9pbnM+DQo8c2NyaXB0Pg0KKGFkc2J5Z29vZ2xlID0gd2luZG93LmFkc2J5Z29vZ2xlfHwgW10pLnB1c2goe30pOw0KPC9zY3JpcHQ+
Из-за болезни вес участника шоу "Зважені та щасливі-4" вырос до 220 кг!
PHNjcmlwdCBkYXRhLW91dHN0cmVhbS1pZD0iMTI0OSINCmRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWZvcm1hdD0iZnVsbHNjcmVlbiIgZGF0YS1vdXRzdHJlYW0tc2l0ZV9pZD0iU1RCX0Z1bGxzY3JlZW4iIGRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWNvbnRlbnRfaWQ9ImJpZy5zdGIudWEiIHNyYz0iLy9wbGF5ZXIudmVydGFtZWRpYS5jb20vb3V0c3RyZWFtLXVuaXQvMi4wMS9vdXRzdHJlYW0tdW5pdC5taW4uanMiPjwvc2NyaXB0Pg==

Через хворобу вага чоловіка зросла до 220 кг!

Зважені та щасливі

На відміну від більшості учасників проекту «Зважені та щасливі-4», Сергій Чопік ніколи не був особливо повним. З дитинства він був звичайною дитиною. Улюблене заняття хлопця – це був футбол.

Сергій досить серйозно займався спортом. Свого часу, йому навіть пропонували навчатися в професійній футбольній школі. Однак, його мати мріяла бачити сина лікарем стоматологом. Але в підсумку герой вибрав свій життєвий шлях, який був йому ближче всього. Він з дитинства любив ходити до церкви, йому подобалося церковний спів. І хлопець вирішив вступати в Одеську духовну семінарію. Після семінарії продовжив навчання в Київській духовній академії.

У 25 років, вже після закінчення академії, Сергій повернувся в Закарпатську область. Там одружився і став працювати дияконом у місцевій церкві. Спокійне сімейне життя поступово стало позначатися на вазі. Потроху він почав набирати. Через два роки його перевели в Мукачівський собор, де він і служить дотепер. На момент переведення, це було в 2002 році, він важив 105-107 кг.
Все б так спокійно і тривало, але в 2007 році Сергій захворів. Причину бачив в хвороби серця. Досить довго лікарі не могли поставити йому точний діагноз, лише пізніше визначили, що проблема в щитовидці. Його пролікували і відправили додому, давши рекомендацію дотримуватися найсуворішої дієти. Але Сергій цього не робив. Він їв усе підряд, хоча вага залишався стабільним. Однак, поліпшення здоров’я не наступило. Тому Сергій відправився на лікування в Чехію.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Наталя Холоденко розповіла, як утримує вагу

Лікарі поставили його перед вибором: або йому дають величезну дозу гормонів і потім видаляють щитовидну залозу, після чого почнеться набір ваги, або він продовжує колишній курс лікування, і ризикує померти в найближчі кілька років.

Звичайно, чоловік наважився на нове лікування. У підсумку, в ході лікування він набрав до 160 кг. А після видалення щитовидки проблема тільки погіршувалася.
Сергій не знав, як правильно харчуватися, та й важкий графік роботи в соборі не дозволяв дотримуватися рекомендацій. Завдяки своїй силі волі, йому вдалося скинути з 220 до 200 кг.
До проекту Сергій був не в змозі проводити служби, адже насилу міг стояти навіть 10 хвилин. Та що там робота, якщо чоловік не міг нормально спати. Йому доводилося щогодини міняти положення, поперемінно сидячи в кріслі, або, лежачи на дивані.

Струнка і красива дружина підтримує чоловіка і дуже хвилюється за його здоров’я. А сам Сергій більше всього на світі переживає за своїх синів. Страх померти і залишити своїх дітей робить з нього цілеспрямованого і налаштованого на перемогу людини.

За час участі в проекті Сергій був спокійним, добрим і справедливим. Мабуть, цей учасник виконав над собою просто колосальну роботу. Адже, до початку проекту він не міг навіть ходити! А на першій індивідуальної тижня, саме Сергій Чопик першим прийшов на фініш, самостійно простягнувши величезний автобус. Такий волі і витримці учасника можна тільки поаплодувати!

Подивитися, яким був шлях Сергія-батюшки на проекті можна в ВІДЕО: