PCEtLVN0aWNreSBMZWZ0LS0+DQoNCjxzdHlsZSA+DQouZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzQgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7IHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyBsZWZ0OjA7IH0NCkBtZWRpYShtaW4td2lkdGg6IDEzNDBweCkgeyAuZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzQgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7ICBwb3NpdGlvbjpmaXhlZDsgbGVmdDowO319DQpAbWVkaWEobWluLXdpZHRoOiAxNTAwcHgpIHsgLmV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV80IHsgd2lkdGg6IDI0MHB4OyBoZWlnaHQ6IDYwMHB4OyAgcG9zaXRpb246Zml4ZWQ7IGxlZnQ6MDt9fQ0KQG1lZGlhKG1pbi13aWR0aDogMTYyMHB4KSB7IC5leGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfNCB7IHdpZHRoOiAzMDBweDsgaGVpZ2h0OiA2MDBweDsgIHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyBsZWZ0OjA7fX0NCjwvc3R5bGU+DQoNCjxzY3JpcHQgYXN5bmMgc3JjPSIvL3BhZ2VhZDIuZ29vZ2xlc3luZGljYXRpb24uY29tL3BhZ2VhZC9qcy9hZHNieWdvb2dsZS5qcyI+PC9zY3JpcHQ+DQo8IS0tIGV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV8zIC0tPg0KDQo8aW5zIGNsYXNzPSJhZHNieWdvb2dsZSBleGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfNCINCiAgICAgc3R5bGU9ImRpc3BsYXk6aW5saW5lLWJsb2NrIg0KICAgICBkYXRhLWFkLWNsaWVudD0iY2EtcHViLTIwNzA4OTAyNTYzMzc3NjUiDQogICAgIGRhdGEtYWQtc2xvdD0iMzkxODM2OTIwMyI+PC9pbnM+DQo8c2NyaXB0Pg0KKGFkc2J5Z29vZ2xlID0gd2luZG93LmFkc2J5Z29vZ2xlfHwgW10pLnB1c2goe30pOw0KPC9zY3JpcHQ+PCEtLVN0aWNreSBSaWdodC0tPg0KDQoNCjxzdHlsZSA+DQouZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7IHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyByaWdodDowOyB9DQpAbWVkaWEobWluLXdpZHRoOiAxMzQwcHgpIHsgLmV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV8yIHsgd2lkdGg6IDE2MHB4OyBoZWlnaHQ6IDYwMHB4OyAgcG9zaXRpb246Zml4ZWQ7IHJpZ2h0OjA7fX0NCkBtZWRpYShtaW4td2lkdGg6IDE1MDBweCkgeyAuZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgeyB3aWR0aDogMjQwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7ICBwb3NpdGlvbjpmaXhlZDsgcmlnaHQ6MDt9fQ0KQG1lZGlhKG1pbi13aWR0aDogMTYyMHB4KSB7IC5leGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfMiB7IHdpZHRoOiAzMDBweDsgaGVpZ2h0OiA2MDBweDsgIHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyByaWdodDowO319DQo8L3N0eWxlPg0KPHNjcmlwdCBhc3luYyBzcmM9Ii8vcGFnZWFkMi5nb29nbGVzeW5kaWNhdGlvbi5jb20vcGFnZWFkL2pzL2Fkc2J5Z29vZ2xlLmpzIj48L3NjcmlwdD4NCjwhLS0gZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgLS0+DQo8aW5zIGNsYXNzPSJhZHNieWdvb2dsZSBleGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfMiINCiAgICAgc3R5bGU9ImRpc3BsYXk6aW5saW5lLWJsb2NrIg0KICAgICBkYXRhLWFkLWNsaWVudD0iY2EtcHViLTIwNzA4OTAyNTYzMzc3NjUiDQogICAgIGRhdGEtYWQtc2xvdD0iMzM0MDc0OTY4MyI+PC9pbnM+DQo8c2NyaXB0Pg0KKGFkc2J5Z29vZ2xlID0gd2luZG93LmFkc2J5Z29vZ2xlfHwgW10pLnB1c2goe30pOw0KPC9zY3JpcHQ+
Хто став другими фіналістом Зважені та Щасливі 7 сезон
PHNjcmlwdCBkYXRhLW91dHN0cmVhbS1pZD0iMTI0OSINCmRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWZvcm1hdD0iZnVsbHNjcmVlbiIgZGF0YS1vdXRzdHJlYW0tc2l0ZV9pZD0iU1RCX0Z1bGxzY3JlZW4iIGRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWNvbnRlbnRfaWQ9ImJpZy5zdGIudWEiIHNyYz0iLy9wbGF5ZXIudmVydGFtZWRpYS5jb20vb3V0c3RyZWFtLXVuaXQvMi4wMS9vdXRzdHJlYW0tdW5pdC5taW4uanMiPjwvc2NyaXB0Pg==

Аліна і Максим: Найголовніше – підтримувати один одного

Зважені та щасливі

За результатами глядацького голосування Аліна і Максим отримали право боротися за перемогу в фіналі сьомого сезону «Зважених та щасливих». На підтримку пари шанувальники віддали близько 250 тис. голосів. Незважаючи на те, що головний приз проекту Помаранчевим завоювати все ж не вдалося, один для одного – вони переможці. Закохані не просто змогли зміцнити свої стосунки, а й узаконили їх: тепер Аліна та Максим офіційно чоловік і дружина! Пара поділилася своїми враженнями від участі в проекті, розповіла, що було найскладнішим та які нові цілі вони ставлять перед собою.

FVV_5169

Чия була ідея взяти участь у проекті «Зважені та щасливі»?

Аліна: Все почалося з того, що в один прекрасний день ми з Максимом дуже сильно погладшали, і нам потрібно було схуднути (посміхається. Прим. ред.)… Ми багато сперечалися, а потім якось побачили рекламу на СТБ про те, що йде кастинг на «Зважені та щасливі»-7. Вирішальним стало зауваження Максима. Він сказав, мовляв, ти така лінива, що навіть не зможеш заповнити анкету… У цей момент я, не роздумуючи, сіла і заповнила анкету.

Максим: Я б назвав нашу участь виграшем в лотерею. Навряд чи ми серйозно замислювалися про те, що хтось нам зателефонує, і вся ця історія матиме продовження. Можна сказати, купили лотерейний квиток і відклали в сторону, не надаючи значення тому, чи виявиться він щасливим.

Ви дивилися попередні сезони проекту? Вболівали за когось?

Аліна: Я стежила за «Зваженими» протягом 6 років. Звичайно, у мене були свої фаворити, за яких я хвилювалася.

Максим: Кожен фінал Аліна плакала…

Аліна: Це правда, під час ефірів частенько наверталися сльози. Тим не менш, ми з Максимом дивилися і обов’язково їли.

Чи змінилися ваші звички тепер?

Аліна: Ще й як! Ось, наприклад, перше, що ми зробимо, повернувшись додому, – вирушимо в спортзал. Але не тому, що треба, а тому, що хочеться. Останні кілька днів ми в роз’їздах, часу повноцінно потренуватися не було.

FVV_5117

Як відреагували ваші рідні та друзі, дізнавшись, що ви берете участь у «Зважених та щасливих»?

Аліна: Ми поділилися новиною про нашу участь у проекті лише з найближчими. Правда, вже після перших ефірів дізналися всі. Для когось сюрприз став приємним, для декого – не дуже. Правильно кажуть, що в горі підтримати може кожен, а ось щиро порадіти здатні одиниці.

Максим: Так, не всі відреагували адекватно. У нас стало менше друзів – це факт. Ми не засмучуємося: отже, відсіялися непотрібні люди.

Що думають близькі зараз? Вражені вашим результатом?

Максим: Не те, що близькі, навіть люди на вулицях в шоці, часто не можуть повірити своїм очам. У магазинах помічаємо, як звертають увагу, що з продуктів ми з Аліною кладемо в кошик.

Автографи беруть?

Аліна: Частіше просто хочуть сфотографуватися. Переважно, звичайно, зі мною (посміхається. Прим. ред.)

Максим: Безумовно. У мене тепер є посада – «чоловік Аліни».

FVV_6196

Ви припускали, що дійдете до фіналу?

Максим: Звичайно, ні!

Аліна: Звичайно, так! Я була впевнена на 100%. У нас було велике бажання залишитися на проекті.

Вже за декілька днів Новий рік. Визначилися зі святковим меню? Що будете ставити на стіл?

Максим: Усе просто: столу не буде (сміється. Прим. ред.). Хочемо порушити традиції застіль і зустріти Новий рік активно.

Аліна: Прийдешній 2018-й ми відсвяткуємо біля головної ялинки. Раніше в ніч з 31-го на 1-ше нам, може, і хотілося трохи прогулятися, але у мене боліла спина, та й, якщо чесно, перемагала лінь. Ми взагалі не надто любили виходити з дому без приводу. Зараз, навпаки, хочеться більше рухатися.

Чи є продукти, від яких відмовитися було найскладніше?

Аліна: Завдяки проекту я навчилася готувати смачні та корисні страви. Намагаюся тепер навіть у соцмережах публікувати більше фотографій правильної їжі, показувати підписникам, що достатньо замінити всього кілька інгредієнтів поживними альтернативами – і вийде не менш апетитно, але без шкоди для фігури і здоров’я. Наприклад, замість майонезу, обожнюваного мною вісім місяців тому, я готую його натуральну, менш жирну версію з оливковою олією або дуже смачний сметанний соус. Якісь ласощі ми з Максимом як і раніше можемо собі дозволити – головне, знати міру.

FVV_5181

Що зробили зі старим гардеробом?

Аліна: Повернувшись додому, перше, що ми зробили, – почали натягувати на себе новий одяг, перевіряти, що застібається, а що ні. Я завжди купую те, що подобається, незалежно від розміру. Тому були речі і на велику, і на середню, і на маленьку вагу. Але це в мене так. На Макса – все велике.

Максим: Так, мені потрібно міняти гардероб повністю. Тепер ношу S. Сам у шоці! Останній раз в такій формі я був у 18 років.

Чи задоволені ви досягнутим результатом?

Аліна: Мені тепер складно спокійно пройти повз дзеркало або вітрину … Хочеться постійно фотографувати своє відображення (сміється. Прим. ред.)! Хоча до участі в проекті для мене це було табу. Знімала тільки обличчя, і то – у вигідному ракурсі. Тепер хочеться бачити себе нову. Я радію, постійно посміхаюся. Звичайно, є, до чого прагнути. Максом я повністю задоволена, але в собі хочу ще дещо підкоригувати.

Що служило мотивацією ці довгі 8 місяців?

Аліна: Насамперед, звичайно, сам проект. Не знаю, чи вдалося б нам скинути таку вагу самостійно. Для цього потрібна величезна сила волі. Також мотивували… речі в шафі  (сміється. Прим. ред.). Як я вже сказала. Коли не залишалося сил на біговій доріжці, я подумки перебирала весь той одяг, який був на мене малий.

Максим: Ось тільки тепер половина з тих речей, в які Аліна хотіла влізти, на неї занадто великі!

У ваших стосунках щось змінилося завдяки проекту «Зважені та щасливі»?

Максим: Змінилося найголовніше – ми тепер чоловік і дружина.

Аліна: Усі ці випробування, пройдені разом, дійсно зблизили нас.

FVV_6203

А яке випробування було найскладнішим?

Максим: «Літак». Нас було семеро осіб: двом – за 60, дві стрункі худенькі сестри, зять і ми. Батькові Аліни стало погано. Всі, і навіть, напевно, ми самі були впевнені, що випробування нам не пройти. Але, на щастя, вдалося зібратися і завершити його гідно.

Аліна: Мене ще налякав перший конкурс – «Детектор брехні». Я не знала, чого очікувати, вода була дуже холодною. До того ж, це тільки початок… Зараз ми набагато сильніші. Мені здається, у фінальних епізодах вдалося б простояти дні два (сміється. Прим. ред.)! А на старті нас вистачило на три години.

Максим: Ми не перемогли на «Детекторі брехні», тому що Аліна здалася морально. Їй було страшно, хоча на всі питання ми відповідали чесно.

Чи плануєте допомагати тим, хто тільки мріє про струнку фігуру?

Максим: Так. Насправді, нам пише дуже багато людей. Ми добре розуміємо кожного, адже самі перебували в такому ж пригніченому і депресивному стані. Нічого не хотілося. Тільки їсти, спати і ховатися від усіх …

Аліна: Часто запитують про те, як схуднути. Але хіба можна тут відповісти у двох словах? Навряд чи порада «правильно харчуйтеся і займайся спортом» дійсно допоможе. Інформації в інтернеті вдосталь, та не всі розуміють, з чого почати. Нам в цьому плані пощастило: потрібний поштовх дав проект «Зважені та щасливі». Я вважаю, велика проблема в тому, що культура харчування і занять спортом в нашій країні не прищеплюється батьками з дитинства. Через свої соціальні мережі я хочу транслювати корисні звички, яким важливо слідувати.

FVV_6286

Які напутні слова можете сказати людям, які поки що на самому старті свого шляху до ідеальної форми? Що побажаєте учасникам наступного сезону?

Аліна: Не опускайте руки і намагайтеся йти до кінця!

Максим: Не здавайтеся у важкі хвилини, яких буде на проекті більш ніж достатньо. Часом це важко і нестерпно, часом не вистачає ні сил, ні нервів… Але потрібно розуміти, що другого шансу не буде. Ви самі бачили, як багато разів я міг кинути все, але продовжував намагатися і йти вперед. Моя Аліна – взагалі молодець. Вижила в лісі, в диких умовах (сміється. Прим. ред.)!

Аліна: Максим теж змінювався буквально на очах. Спочатку ми не були найсильнішою парою, але те, яким він ставав з кожним тижнем, давало мені величезний стимул. Я вірила в нього, а він – у мене. Ми підтримували один одного, і це дуже важливо!